Можливо сьогодні такий день. Але сьогодні не можу відігнати думки про війну. Там дійсно війна. Війна за мир. Ось така банальна річ.
Майже на всіх пам'ятниках загиблим в ВВВ написано "Бережіть мир!"
Тепер про це знає вся Україна.
Але знову немає єдності, хоча про це кажуть з екрану. Так Україна згуртована, як ніколи за останні роки. До речі мені здається за останні 100 років точно не було такого єднання. Але все ж таки через неї пройшов новий тектонічний розкол. На тих кому потрібна Україна й тих хто до неї байдужі (або її відкрито ненавидять). Перші за війну в ім'я миру, інші вимагають зупинити війну за будь-яку ціну...
Перші розуміють, що треба перемогти, або буде продовження на інших територіях.
Інші не розуміють, що будь-який мир без перемоги, це все одно продовження війни. Пізніше, але вже на нових територіях. Або добровільна ліквідація України. Їх влаштовує останнє. Їм вона не потрібна. Вони згодні жити на Московії. Більшості з них бажано б жити в СРСР, але його вже нема, тому підійде й Московія. Їм потрібно жити в сильнії державі, яка про них "піклується". Їм не потрібна свобода. Їх не цікавить наполегливою працею зробити сильною Україну. Вони бажають, як в пізньому СРСР, отримувати. Вони не розуміють, яку ціну за те сплатили минулі покоління. Вони не розуміють, яку ціну за те платили власне вони. Вони не розуміють, яку ціну ми продовжуємо сплачувати. Вони не бачать, що зараз живуть краще ніж жили до того.
Є декілька відмінностей між Україною та СРСР.
Вони живуть в країні, якої ні хто в світі не боявся. Яка ні для кого в світі не становила загрози.
Інша відмінність, це немає чіткого плану на все життя. Хоча його не могло бути в СРСР в принципі. Але ілюзію цього їм було вкладено.
І остання дуже важлива розбіжність. Україна ніколи не вимагала її любити. Вона ніколи не змушувала цього. Вона ніколи й нікому не заважала їхати в пошуках кращої долі.
В іншому Україна, на жаль, це СРСР доведений до абсолюту, коли відкинуті зайві пристойності. Є лише купка тих самих покидьків, які май же так само експлуатують територію й населення. Але зараз експлуататорам зовсім не потрібно думати, що буде завтра. Добре, що ми знову намагаємося це змінити. Добре, що замість населення в Україні з'явилась нація. Але ті, інші, всього цього не розуміють. Вони не є частина країни.
Я із перших, а мій батько із інших.
Намагаюсь з ним довго не розмовляти, бо все одно з'їде на тему війни. Він вже три рази задав мені ті самі запитання. Вже тричі отримав від мене на них відповідь. Він вже отримав набір зустрічних запитань, на які він не зміг дати відповіді. Але кожного разу він починає спочатку. Я не бажаю. Хай він сам живе в своєму задзеркаллі.
До речі на цю тему я можу розмовляти лише з тими, хто питає й слухає відповіді. Намагаюсь уникати розмови ні про що. Шкіра наростає. Провокації помічаю і здебільшого ігнорую. Хоча інколи, коли в доброму гуморі, можу й потролліти, з задоволенням.
Інколи мені здається, що бути там, на передовій, було б набагато простіше. Там речі більш контрастні. Там все справжнє. Правда. Зрада.
То є шлях воїна.
Я не воїн.
Поки що.
Не боюсь і не бажаю. Сподіваюсь не буде потреби. Але й ховатись не буду.
2014/05/03
на 27 квітня планувався марш єдності за Україну, який організували Ультрас Металіста і Дніпра.
Колоради зібрали натовп (500-700 чол.), який надавив на ментів та пройшов 2 кордони на розі вул. Плехановська та пр.Гагаріна в напрямку стадіону. Ці кордони повинні були запобігти будь яким контактам проміж таборами. Коли кордони було прорвано, ультраси перегрупувалися і зустріли супротивників... Колоради тікали, стріляючи з пістолетів. Було побито декілька машин. Знайомий тестя, офіцер ППС, був поранений колорадом ножем у ногу.

2го травня планувався черговий марш єдності в Одесі, де на виїзді грав Металіст. Колоради вимагали помсти. Це було в усіх публіках в соц.мережах. Про це були розмови по Zello. Ще за пару годин до події на каналі "Антимайдан Харьков" якийсь одесит уточнював чи виїхали ультраси Металісту та хвалився, що вони помстяться за 27/03 у Харкові. Весь канал радо чекав на помсту.
В Одесі під прикриттям ментів стався напад на марш. Частина нападників мали на руках червоні пов'язки, як і частина ментів. Було вбито 2 учасники маршу єдності. Марш єдності з Ультрас, самооборони та одеситів пішов в контрнаступ. Менти розбіглися, вони відмовились арештовувати колорадів. Після цього марш розгромив колорадів. Їх залишки закрилися в будинку профспілок. По маршу вели вогонь з даху. Обидві сторони обмінювалися камінням, коктейлями Молотова. У будинку почалась пожежа. В наслідок бездіяльності МВС загинуло десь 40 людей, 170 поранених, 17 важких.
Харківські колоради всю ніч намагаються з'ясувати, як харківський Ультрас буде повертатися до дому, щоб ним помститися.
Трансляція матчу показує, що вболівальники були на трибунах, тому є питання участі харківських ультрасів в контрнаступі...

Колоради ведуть відлік громадянської війни з 27 квітня, коли їм не вдалося безкарно побити патріотів. Першого разу, як вони отримали достойну відповідь, почали скиглити про громадянську війну, про те що їх нищать, про те що до того вони били патріотів це було гарно, а тепер отримавши відповідь кажуть про неможливість проживання в одній країні, та необхідність знищення патріотів України та їх сімей.
Де що не встигаю постити тут, занотовую будь де. Знаходжу. Тут і далі такі пости супроводжую датами.
2014/05/22
Колоради продовжують наслідувати Майдану. Назви, гасла, устрій майдану, Zello, автомайдан, розфарбовування міста символами, збір грошей та інше.
Днями натрапив, на аматорський кліп про загиблих у будинку профспілок в Одесі (ніхто не повинен так гинути). Кліп про загиблих колорадів на пісню "Воїни світла" Ляписів...
Німа сцена. Оплески. Всі вільні. Театр абсурду продовжує гастролі.
З власного в колорадів невизнання опонентів, фантастичний рівень насильства на випередження, використання кримінального елемента та руйнування майже всього до чого доторкнулися...
На нашому боці правда, і сподіваюсь, що й поки що майбутня, але перемога.
До речі, ось те слово, яке мені подобається. Порядок.
Це те, чого дійсно треба вимагати, це те за що треба боротися.
Замість безглуздої "стабільності".
Порядок та розвиток - майже гасло)))
нарешті тему закрито
Сьогодні для мене помер Гришковец. Прикро. Я буду майже так само любити його минулого. Пройде трохи часу і цього «майже» не буде, а залишиться лише насолода від творів майстра.
Але після двох дописів про Одесу, він мені не цікавий. Не цікавий, а аж настільки, що немає бажання знайомитися з тим, що він зробить надалі. Заради збереження задоволення від вже створеного ним.
Немає в мене до нього ненависті. Він обрав паралельний світ. Вдачі.
Так само в мене немає ненависті до колорадів, рашистів, аквафрешей, сепарастів. Немає ненависті до комуністів та пересічних московитів. Є бажання не мати з ними нічого спільного.
****
Сьогодні важкий день, не лише із-за Гришковця. Сьогоднішній день дав розуміння, що напрямок руху обрано добре. Саме рух, нажаль, не дуже вдалий. Знайде той, хто шукає.
Так переможемо!
"Ти все сприйматимеш інакше, якщо зрозумієш, що день сьогоднішній ми не успадкували від вчорашнього, а позичили від завтрашнього. Наше нині нам подароване майбутнім"
"Народ, який від минулого очікує більше, ніж від майбутнього, – приречений. Бо він сакрально помер".
Я є прихильником зносу савєтцкаго ідола в Харкові.
Я є прихильником суду над КПРС та КПУ.
Я є прихильником заборони КПУ та ПР за зраду інтересів України.

Profile

yuka13

January 2017

S M T W T F S
1234567
89 1011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 20th, 2017 05:07 am
Powered by Dreamwidth Studios